Розпочата росією війна проти України змусила багатьох українців шукати прихисток у країнах Євросоюзу. В умовах війни громадяни, які виїхали до країн ЄС, мають вибір: перебувати там на умовах безвізового режиму до 90 днів, отримати тимчасовий захист або статус біженця. Якщо з можливістю перебування в країні ЄС на умовах безвізового режиму до 90 днів все зрозуміло, то такі поняття, як “тимчасовий захист” та “біженець”, для багатьох громадян залишаються незрозумілими. Тож у цій статті йтиметься про те, як відбувається імміграція до Італії, адвокат Amber Андрій Валенко буде розбиратися в цих двох поняттях і перевагах, які вони дають громадянам України.
Статус біженців
Основними документами, якими визначаються поняття та процедури отримання статусу біженця, є Конвенція про статус біженців від 1951 року, законодавчий декрет № 251/2007 Італії, прийнятий на положеннях Директиви країн ЄС № 2004/83/ЄС.
Статус біженця – це правовий інститут, створений з метою надання захисту і допомоги людям, яким загрожує переслідування в їхніх країнах проживання. Біженці та особи, що шукають притулок, мають низку прав, які закріплені в Женевській конвенції та національному законодавстві кожної країни.
Статус біженця в Італії не зможе отримати особа, яка визнана біженцем в іншій країні або засуджена в Італії за злочини.
Отримати статус біженця можна тільки за дотримання низки умов. Обов’язковим аргументом для отримання такого статусу є наявність документально підтвердженої історії біженства. Такі документи повинні містити, зокрема, відомості про переслідування та звернення до правоохоронних органів, державних інституцій за захистом у країні проживання.
Отримання статусу біженця в Італії надає особі низку прав і гарантій, а саме:
вид на проживання строком на 5 років; право після його закінчення подати прохання про надання громадянства Італії; посвідчення особистості та проїзний документ, з яким дозволено виїжджати за кордон протягом строку, зазначеного у виді на проживання, але не більш ніж на 90 днів.
Водночас відвідувати свою батьківщину заборонено, оскільки це призведе до втрати статусу біженця;
безкоштовне житло, яке надається Службою захисту шукачів притулку (SPAR); матеріальна підтримка протягом 90 днів у вигляді допомоги розміром 17,5 євро на день.
Крім того, один раз на рік біженець має право отримати одноразову допомогу в сумі 2066 євро, але не більш ніж 4 рази за 6 років;
медичні послуги; трудова діяльність, зокрема через самозайнятість.
Однак таке право виникає виключно після отримання особою статусу біженця, що потребує певного часу, щонайменше 6 місяців;
освіта.
Сама ж процедура отримання статусу біженця в Італії складається з декількох етапів.
Перше – це звернення в прикордонну поліцію або відділ імміграції поліцейської дільниці після приїзду в країну. Там необхідно буде здати свій національний паспорт, замість якого видається його копія зі штампом управління про вилучення оригіналу. Також вам нададуть ще один документ, який легалізує перебування на території Італії. У ньому буде вказано дату відвідування відділу імміграції для подання заяви на отримання статусу біженця.
Далі відбувається подання заяви про отримання статусу біженця, а також перша співбесіда. Під час цієї процедури необхідно буде надати документально підтверджені обставини, які спонукали залишити свою батьківщину.
Після цього відбувається розгляд заяви. Такі заяви розглядаються територіальними комісіями. За результатами розгляду заяви комісія приймає рішення, запросити заявника на співбесіду або ні.
Якщо комісія приймає рішення про співбесіду, із заявником проводиться співбесіда.
Далі вже центральна комісія приймає рішення про надання статусу біженця або ж відхиляє такий запит.
Отже, як бачимо, отримання статусу біженця є доволі складним юридичним процесом, такий статус не тільки надає особі певні права та гарантії, але й покладає на неї певні обов’язки, зокрема щодо неповернення на батьківщину.
Процедура отримання тимчасового захисту в Італії
Основним документом, яким регулюється процедура отримання тимчасового захисту в Італії, є Директива про тимчасовий захист 2001/55/EC, затверджена рішенням Ради ЄС від 4 березня 2022 року. На сьогодні тимчасовий захист діє протягом 1 року з можливістю його продовження до 1 року.
Імміграція до Італії у статусі осіб, які користуються тимчасовим захистом, включає в себе:
дозвіл на проживання на період тимчасового захисту; доступ до роботи, зокрема через самозайнятість (вимоги щодо очікування протягом 6 місяців, на відміну від отримання статусу біженця, в цьому випадку немає); освіту; соціальне та медичне забезпечення; забезпечення житлом (поселення у відповідних центрах чи надання засобів для проживання); право на відповідну інформацію про тимчасовий захист; можливість отримати статус біженця у майбутньому; можливість повернутися в країну громадянства в будь-який момент.
Забезпечення тимчасовим житлом здійснює префектура, медичним обслуговуванням – Міністерство охорони здоров’я, а дозволами на проживання в Італії – міграційна служба (Questura).
Для легалізації ж свого перебування громадянам, які залишили Україну, необхідно лише звернутися до відділення міграційної служби. Там особі нададуть документ, що дає право тимчасово проживати на території Італії. Отримання такого дозволу дає змогу працевлаштуватися та здійснювати поїздки до інших країн, в тому числі повернутися і в Україну.
Отже, як бачимо, сама процедура отримання тимчасового захисту, на відміну від статусу біженця, є набагато простішою і насамперед підходить тим громадянам, які виїхали з України тимчасово та згодом мають намір повернутися на батьківщину.
